Роль
методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя
Якість
навчально-виховного процесу школи, його результати певною мірою залежать від
учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.
З метою
поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну
методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового
рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними
знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у
старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі
духу творчості, прагнення до пошуку.
У процесі
методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня вчителя, його
підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації,
постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик
викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного
досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими,
прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок
самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та
практичної діяльності.
Методична
робота в сучасній школі передбачає такі напрями: 1)
поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й
розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та
методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення
науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з
урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;
2) вивчення
діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення
педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури;
вивчення теорії та досягнень науки з питань викладання предметів, володіння
сучасними науковими методами; глибоке вивчення й практична реалізація оновлених
програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позиції
формування національної школи;
3) освоєння
методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд питань
методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих
уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;
4) освоєння
і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики та
принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового
світогляду, виходячи з вимог етнопедаго-гіки;
5)
систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо
змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних
нормативних документів;
6)
упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і
передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання
в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.
| 
